Феномен «Пам‘яток України»

Що значить бути редактором україномовного культурологічного журналу? Постійно рахувати кожну копійку. Виходити на поганенькому папері. Мізерним тиражем. Користуватися застарілими комп‘ютерами. Не дуже розуміти, що то таке – зарплата і гонорари. Постійно мати купу найекзотичніших проблем…

Презентуємо оновлений часопис Анатолія Сєрікова!

…Пролунав телефонний дзвінок і я почув знайомий голос ще з восьмидесятих років. Анатолій Сєріков. Знову повернувся в Україну. Став шеф-редактором легендарного часопису «Пам‘ятки України». За кілька годин передали два примірники оновленого часопису.

Чесно кажучи, за багато років на цьому невдячному ринку, я вперше отримав колосальне задоволення, побачивши роботу колег.

Розкішний папір, гарна поліграфія, сучасний дизайн, солідний обсяг. Нестандартний формат. Продумане наповнення.

Непомітно захопившись читанням, я раптово зрозумів, що тримаю в руках добротне видання світового рівня!

Тираж фантастичний – 15000 примірників! З них 5000 презентаційні.

Чесно кажучи, найменше очікував це від Газетно-журнального видавництва Мінкульту, до нового керівництва якого причетний А.Сєріков.

Другий номер тематичний. Випущений до ювілею Миколи Гоголя.

Вмішує чудовий матеріал історика Тараса Чухліба «Полковник і наказний гетьман Євстафій Гоголь». Презентуються визначні місця Полтавщини. Досліджується генеалогія класика. Ліна Костенко, Оксана Пахльовська – серед дописувачів. Людмила Пляшко розповіла про Ніжин. О.Балабко пише про Римський період письменника. Чимало повідомлень про увічнення Гоголя в живописі, філателії…

Енциклопедичний номер! Між іншим, вже став бібліографічною рідкістю – придбати не так просто. Та і дорого… Що, до речі, теж проблема.

Ті, хто пробував видавати подібні журнали, знає, що наповнення, дизайн, поліграфія це ще не все. Ви спробуйте достукатися до передплатника в регіонах. Організувати ефективну рекламну кампанію. А про те, з якими видатними махінаторами доводиться домовлятися, аби видання потрапило до вільного продажу, краще не будемо. Набагато вигідніше продавати гороскопи, кримінал, еротику, фантастику… Політичні новини повністю контролюються кількома тиражними газетами і журналами, які йдуть за демпінговими цінами…

Дістатися свого читача дуже складно. Але, ринок є! Є велика суспільна цікавість. Існує досить доброзичлива підтримка колег з великих газет, радіо, телебачення… З власного досвіду знаю – нині доводиться ввічливо відмовлятися від пропозицій прийти на прямі ефіри, дати інтерв‘ю, знятися в якійсь програмі… Кількість подібних запрошень зашкалює. Спершу це гріє самолюбство, потім розумієш, що за всією тією метушнею нічого не встигаєш… Що викликає щирий подив друзів, які зайняті політичними процесами. Вони готові мчатися на ефіри у будь-який час, ще й заплатити…

Хочу порекомендувати колегам-журналістам дуже фахового, гречного, освіченого Анатолія Сєрікова, який у найближчі півроку суттєво впливатиме на культурну політику держави. Це саме той гість будь-якої програми, який потрібний і цікавий.

Чого побажати? Втриматися на заявленому високому рівні! Дійти до читача! І відразу порада – розкрутіть сайт! Існуючий http://www.heritage.com.ua/index.php?id=1 вимагає певної реконструкції. Інтернет-ресурс в сучасних динамічних умовах має більший вплив ніж паперова версія. Живе своїм життям, вимагаючи окремої редакційної політики…

Днями вийшов третій номер оновленого журналу «Пам‘ятки України».

Чесно кажучи, мабуть не дочекаюсь, коли передадуть. Відвідаю редакцію. Можливо, запишу бесіду з шеф-редактором. І він хоче з диктофоном поговорити про життя музеїв зі мною… Сподіваюся, будемо дружити. Проблеми у нас спільні…

Успіхів!