Від середньовічного міста до наших днів збереглися окремі архітектурні пам’ятники - свідки
його славного історичного минулого. З 1985 року комплекс історичних
архітектурних споруд Старого Луцька оголошено Державним
історико-культурним заповідником.
Одна
з найдавніших пам’яток міста - мурований Верхній замок - яскравий
приклад фортифікаційної архітектури XIV ст. Закладений він останнім
князем Галицько-волинського князівства Любартом у 134О-1384 роках, із пізнішими добудовами і реставрацією дійшов до нашого часу.
Інакше сталося з Окольним замком, із
восьми башт якого збереглася тільки одна - князів Чорторийських - із
окремими фрагментами мурів. Проте, на його території ще й нині можна
побачити три монастирські комплекси: бригіток, єзуїтів і шариток, а також одну з найстаріших житлових кам’яниць.
Монастир бригіток постав на місці палацу Радзивілів у 1624 році й проіснував до пожежі 1845 року, яка поширилася від нього на все місто. Після цього монастир скасували, а його будівлі пристосували під окружну в’язницю, відому сьогодні як «луцька тюрма». В ній 23 червня 1941 року безсудно розстріляли близько 3-х тисяч волинян.
Монастир
єзуїтів із колегіумом і величним Петропавлівським костьолом будувався
впродовж 1616-1639 років за проектом італійського архітектора Джакомо
Бріано. Комплекс увійшов у систему укріплень
Окольного замку, про що свідчать бійниці на його західному фасаді й
башті з годинником-курантами. Єзуїтська колегія була найвідомішим навчальним
закладом міста. Вона славилася багатою бібліотекою старовинних книг та
студентським театром. Костьол святих Апостолів Петра і Павла з останніх
десятиріч XVIII століття діяв вже як кафедральний храм луцької дієцезії. Після Другої світової війни його закрили й перетворили на склад, а пізніше - у музей атеїзму. В 1992 році колишню кафедру повернули католикам.
Навпроти католицької кафедри розташовані зблоковані у П-подібну споруду будинки, відомі як монастир шариток. Цей комплекс склався впродовж XV-XVIII ст. із будівель старої католицької кафедри Святої Трійці, а саме: палацу єпископа, шпиталю, дієцезіальної канцелярії і латинської школи. Під кінець XVIII ст. тут сформувалась Академія наук, а в XIX ст. шпиталь опікали сестри милосердя -шаритки.
Поза
Окольним замком із заходу розкинулися торгово-ремісничі квартали і
церковно-панські юридики (території) власне міста. Близько
Петропавлівського костьолу розташована двоповерхова кам’яниця на рубежі XVIII-XIX ст. Впродовж 189О-1891 років тут квартирувала родина, що поповнила українську літературу двома відомими іменами: Лесі Українки та її матері Олени Пчілки. Нині в будинку розміщена дирекція Луцького державного історико-культурного заповідника.
У
південній околиці міста на березі Стиру знаходиться домініканський
монастир - одна з пізніших будівель найдавнішого католицького
монастиря в Луцьку. У часи розквіту католицької церкви в ньому діяли школа, друкарня і музична капела. Тепер в монастирі розміщується духовна семінарія Української Православної Церкви,
Західніше домініканської юридики розташувався масив єврейської забудови, історично званий «Жидівщиною». В ньому збереглася головна луцька синагога, пам’ятник культової єврейської архітектури XVII ст. Відмінною її особливістю є прибудована до молитовного залу оборонна башта через яку синагогу іноді називають «Малим замком».
Ближче
до центру старого міста розташовуються ще дві пам’ятки культової
архітектури: лютеранська кірха і православна церква Покрови Пресвятої
Богородиці. Неоготичну зі стрімким шпилем кірху збудувала в1906-1907
роках церковна громада німецьких колоністів, а нині її відреставрували і використовують для своїх духовних потреб євангельські християни-баптисти. Неподалік від кірхи в зелені дерев потонула церква Святої Покрови. Це найстаріший із нині діючих християнських храмів Луцька. В церкві Святої Покрови дослідники віднайшли образ Святої Богородиці, одну
з найдавніших ікон України. Сьогоднішній вигляд храму склався після
капітальної його перебудови у XVII ст. і добудови дзвіниці у XIX ст.
У північній околиці Старого міста, поблизу площі Братський міст, розташований монастир василіанів, який включав споруди
Луцького православного братства: церкву Воздвиження Чесного
Животворящого Хреста Господнього та монастирський будинок зі шпиталем
і школою. Об’єднані в православне братство волинські шляхтичі, духовенство й луцькі міщани збудували цей комплекс для захисту своєї віри, мови
й культури від державного католицизму і ополячення ще в першій половині
XVII ст. При братському монастирі певний час діяла друкарня. В крипті
храму знайшли свій останній спочинок визначні захисники православної
віри та громадські діячі XVII ст.
Нині Хрестовоздвиженська церква, що збереглася не повністю, використовується за призначенням, існують проекти відновлення її давнього вигляду.
Майбутнє
старої частини Луцька дирекція Державного історико-культурного
заповідника бачить у збереженні і реставрації його архітектурних
пам’ятників, а також в охороні і відтворенні історичного середовища шляхом відновлення давнього образу і функцій міста.
Початок відновлення забудови на підвалах і фундаментах втрачених будинків став першим етапом здійснення цих намірів.
Луцьк
Вул.Драгоманова,23
тел. (0332) 723432
Старий Луцьк історико-культурний заповідник працює З 10.00 до 17.00
|